Історія піци

Важко сказати, яка нація може пишатися тим, що винайшла страву, яка багаторазово змінювалася та покращуючись стала відомою італійської піцою. Зрозуміло одне, що на привілей бути її «автором» можуть претендувати багато націй. Серед «претендентів» - етруски, римляни, фінікійці, греки…

Точної дати появи цієї страви немає. Є лише теорії про те, що вперше щось схоже на піцу – паляницю, запечену з чим прийдеться – почали робити десь в теплих країнах (в Єгипті або в Індії) декілька тисяч років тому.

Хліб з дріжджового кислого тіста, прототип піци, із добавкою ароматичних водоростей з Нілу, почали готувати ще в старовинному Єгипті. По формі єгипетські паляниці нагадували сонце, культу якого присвячувалися більшість обрядів. Інші продукти єгипетської кулінарії також поширювалися у різні країни світу, створивши зороастрійську «Піту» і їй подібні паляниці.

Можливо, праобраз справжньої піци народився в старовинній Греції. Раціональні греки стали запікати тісто разом з приправою, якою могло бути майже все їстівне, що посилали їм багаточисельні боги Еллади. Грецька піца називалася «plakuntos» (у римлян — «placenta»), тобто «плоский випечений хліб». На нього клали оливу, часник, цибулю, трави і оливки. Платон у своїй «Республіці» описуючи святкову народну трапезу, говорить про паляницю приправлену оливою, сиром, цибулею та зеленню, яку рясно запивали вином, після чого складали гімни. Згідно однієї з легенд, римські легіонери повернувшись з Палестини, принесли з собою страву, яка називалася «піцеа», і представляла собою хліб (можливо прісний), на який клали різні овочі. За іншими джерелами, більш достовірними, римляни просто змінили грецький «плакунтос», почавши використовувати сир та інші інгредієнти. Така страва називалася «плакента». Одним з перших римських істориків Марк Порций Катон, відомий також як Катон Старший (234-148 рр. до нашої ери), згадував «плоский круг тіста», який змащували оливковим маслом та покривали травами і медом, випікали на каменях.

До сьогодні вважалося, що піца – страва повністю італійська. Але з цим вирішили посперечатися норвежці. Астрід Ридбергольц, вчений-етнолог з Норвегії, повністю переконана в тому, що піцу придумали ще вікінги. Доказом цього служать старовинні сковорідки, які археологи часто знаходять на місцях поселень предків сучасних норвежців. Саме на цих сковорідках, на думку Ридбергольц, готувалися приправлені овочами, м’ясом або рибою паляниці, відомі сьогодні як піца.

Безпосередня італійська попередниця піци, лаваша і піти — паляниця «фокачча». За способом приготування вона майже ідентична піці, але без специфічної начинки. Ця повсякденна їжа селян і воїнів старовини, вважається старою універсальною формою піци в нинішній Італії.

Історія піци починається приблизно 200 років тому, коли в одному із густонаселених міст Європи, Неаполі, пекарі почали нашвидкоруч готувати страву для бідних. Це були паляниці із тіста, на які клали слой томатів, посипали оригано (сушеним майораном) і поливали соняшниковою олією, інколи кладучи зверху трохи сиру.

Так з’явилася піца. Вуличні торговці складали її у високі мідні ящики, які носили на голові, і продавали на вулицях. Часто покупці були настільки бідні, що брали піцу в борг і розраховувалися за неї протягом тижня. Тому таку піцу називали «восьмиденною». Існує думка, що є лише два види неаполітанської піци – «Маринара» та «Маргарита». Перша названа на честь рибалок, які колись їли її на сніданок, а з другою пов'язаний дуже цікавий факт:
Королівське подружжя, перебуваючи у літній неаполітанській резиденції, вирішило скуштувати цю місцеву страву. Був запрошений піццайоло Рафаель Еспозіто з дружиною. Вони приготували три сорти піци. Начинкою однієї з піц були помідори, моцарелла і базилік – кольори італійського прапору. Саме цей варіант сподобався королеві, і піцу назвали її іменем - Маргарита. З того часу найвишуканішою піцою стала піца «Маргарита», а також дві інші піци – «Чотири сезони» і «Маринара». Доречі, «Чотири сезони» були відомими вже у 1660 році, а «Маринара» - у 1800 році.

Цікаві факти про піцу

Піца знижує ризик захворювання деякими видами раку

Споживання піци може знизити ризик захворювання деякими видами раку. Такий висновок зробили дослідники з міланського інституту фармакології, в результаті обстеження більш як 8000 італійців. Згідно результатів дослідження, в тих, хто їсть піцу декілька разів на тиждень, ризик захворіти менший, ніж в тих, хто не їв її ніколи.

Найдорожча піца у світі коштує 8300 євро

Скуштувати дивовижну піцу за 8300 євро можна тепер в Італії. Її подають в місті Агрополи на півдні країни. Піца діаметром 20 см називається “ Людовик XIII ”. Для її приготування використовуються продукти лише найвищої якості: особливий сорт борошна, червона австралійська сіль Murray River.В начинку додають ікру тунця, лангуста, омара. Все це заливається коньяком Louis XIII Remy Martin..

Дієтологи рекомендують

Дієтологи радять хоча б раз на тиждень споживати піцу на обід або вечерю. І якщо врахувати, з чим вона асоціюється у підсвідомості італійського населення, то можна бути впевненим, що ця порада не пропаде дарма. В Італії кожного року виготовляють два з половиною мільярда піц. Усього в країні нараховується 32 тисячі піцерій, при чому лише в Неаполі не менш, як 800 таких закладів.

Тісто для піци

7 г сухих дріжджів; 1 ст. ложка цукру; 250 мл гарячої води; 350 г борошна; 1 ст. ложка солі; 1 ст. ложка оливкової олії.

Покладіть дріжджі і цукор у тарілку, і перемішайте з 4 ст. ложками води. Залиште у теплому місці на 15 хвилин, доки суміш не запіниться. Змішайте борошно із сіллю і зробіть «колодязь» в центрі. Додайте оливкову олію, дріжджову суміш і воду, яка залишилася. Дерев’яною ложкою замісіть тісто. Викладіть тісто на стіл посипаний мукою і місіть 4-5 хвилин. Покладіть тісто у тарілку, накрийте рушничком і залиште на півгодини, щоб воно піднялося в 2 рази. Місіть тісто ще 2 хвилини, розтягніть його руками, після чого покладіть на деко, пальцями розтягуючи краї, щоб тісто було рівномірним. Тісто повинно бути не вище 6 мм, так як воно ще підніметься при випіканні.

Звичайне прісне тісто для піци

На 1000 г готових виробів: 2 склянки пшеничного борошна, 200 г вершкового масла або маргарину, 1 ст. ложка цукру, 2 ст. ложки горілки або коньяку, 2 ч. ложки солі.

На дощечку або у тарілку просіяти гіркою борошно і зробити в ньому заглиблення, в яке покласти сметану, розм'якшене масло, сіль, цукор, влити яйця.

Швидко замісити тісто. Скатати тісто в кульку, положити на тарілку і дати полежати 30-40 хвилин.